Іноді перше ж речення роботи про асиметрію викликає стан ступору, наприклад: «Вже майже століття відомо, що ліва половина обличчя розпізнається краще, ніж права (Wolff, 1933)». Ви впевнені, що зрозуміли це правильно? Розпізнається краще ЛІВА половина зображення обличчя (ліворуч від вас) або ліва половина ОБЛИЧЧЯ, праворуч від вас? Добре, якщо далі у тексті буде підказка, наприклад, про домінуючу роль правої півкулі мозку у розпізнаванні облич, тоді ясно, що перевагу має ліве поле зору спостерігача. Або мова піде про особливості правої півкулі мозку у відображенні на лівій половині обличчя (праворуч від вас) деяких яскравих емоцій, що приведе нас до другого варіанту. Якщо ж підказок немає, а робота Wolff (1933) недоступна, така стаття так і залишиться загадкою Природи.

Отже, проблемою може бути розуміння того, що є точкою відліку – спостерігач чи об’єкт. З одного боку, будь-який лікар однозначно зрозуміє фразу «болі у лівому підребер’ї», з іншого, коли замість людини перед піддослідним знаходиться фотографія або комп’ютерно-синтезоване зображення, то за точку відліку легше прийняти спостерігача. Трактовка подібних формулювань може бути тестом на ступінь егоцентризму; при цьому можна не просто неточно зрозуміти автора, а зрозуміти його повністю протилежним чином.

В іншій роботі аналізується схильність лежати на певній половині ліжка і робиться висновок: «жінки схильні займати ліву сторону двоспального ліжка». Уявіть, що ви підходите до ліжка з боку ніг – яка сторона буде лівою? На щастя, автор пояснює далі, що лівою стороною вважається та, де ліва рука людини у лежачому положенні знаходиться ближче до бічного краю ліжка. Саме такі однозначні пояснення можна порадити використовувати всім авторам у роботах у цій галузі.

Подібні проблеми з розумінням результатів робіт по асиметрії зустрічаються часто. «Правобічний вигин тіла» потребує пояснення того, в яку сторону спрямована опукла сторона. Що таке «правобічний поцілунок», «лівобічні обійми» (добре, коли є фотографії, які це ілюструють)? Для описання простих організмів треба йти далі і після слів «лівобічне потовщення» вказувати, з дорсального чи вентрального виду ми його бачимо і де при цьому розташований головний кінець тварини. Нарешті, напрямок закручування залежить від того, з якого кінця ми на нього дивимось. Наприклад, у сучасному огляді описаний "яковлевський перекрут" мозку, який ілюструється малюнком повороту півкуль за годинниковою стрілкою (вид згори), що є прямо протилежним текстовому описанню. Плутанина могла виникнути з-за частого зображення мозку знизу (з боку стовбура), як класичної ілюстрації перекруту, і при цьому його напрямок дійсно відбувається за годинниковою стрілкою.

Ще одне джерело потенційних помилок – перехрест нервових шляхів, завдяки чому однобічні хвороби головного мозку відображаються на контралатеральній стороні тіла. Тому вислів «правобічна хвороба Паркінсона» (інсульт, тощо) потребує уточнення – правобічні прояви (тремор, парез) або ураження правої півкулі мозку.

Звичайно, ще гіршим від всього перерахованого є ситуації, коли популяційна асиметрія реєструється, але її напрямок не описується або описується у таких виразах, що зрозуміти їх неможливо. Читач змушений на основі формул розрахунку у розділі «методи» вирішувати, що означає позитивне чи негативне значення коефіцієнтів у певній колонці таблиці і як це співвідноситься з правою і лівою стороною, але це не завжди вдається.

Існують численні роботи про медичні «помилки латеральності» - неправильне визначення правої і лівої сторони в процесі діагностики, яке може призвести іноді до трагічних наслідків аж до видалення здорової нирки. Можна припустити, що такі ж помилки латеральності іноді бувають як при написанні, так і при розумінні наукових робіт про асиметрію.

На завершення наводжу уривок з фантастичного роману про персонажа після калозотомії, у якого розділені півкулі керували половинами його тіла – просто як ілюстрацію того, як легко помилитися у даній темі. Неточність у тексті пропоную знайти самостійно.

«…і дорогою чи не щоразу траплялися скандали, бо всіх гарненьких жінок, а блондинок особливо, я норовив ущипнути нижче спини. Займалася цим, зрозуміло, моя ліва рука (і до того ж не завжди в товкучці), але спробуйте пояснити це в небагатьох словах! ...кілька разів я отримував за це ляпаси і був у нестямі від люті і збентеження, адже жодної провини за собою я не відчував; і водночас мені було чомусь весело. Але одного разу я отримав ляпас по лівій щоці, і тоді мені було зовсім не смішно. Я над цим задумався і вирішив, що можу пояснити, у чому справа… «Лівий» Тихий отримував ляпаси за «правого», і саме це «правого» забавляло. А от коли правому дісталося за правого, це зовсім не здалося йому кумедним, адже він отримав, так би мовити, не тільки за своє, а й у свою частину обличчя.» (С.Лем, «Мир на Землі»)

Типові труднощі розуміння публікацій в галузі асиметрії